Свято  поезії

Дата публикации: Feb 20, 2015 9:47:52 AM

 Живе лиш той,

 Хто не живе для себе,

 Хто для других виборює життя…

        «На Полтавщині він народився та розповився, а на Черкащині знайшов собі вічний притулок. Як був малим – то називався сином своєї матері, а тепер його називають сином України», - так розпочала святкову лінійку Пам’яті і Слави, присвячену 80-річчю від дня народження В. Симоненка, 17 лютого 2015 року учителька української мови і літератури Литвинецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Северин Т.О.

Метеором промайнув рідним небосхилом поет. Двадцять вісім земних його літ – вибух творчого неспокою – вмістили багато доброго і злого, що згодом вилилося в слово. Він прагнув зігріти людські душі. І хоч зоря його вже погасла, але ми, нащадки, бачимо її сяючою, бо серце В.Симоненка, вічно молоде й гаряче, не спинилося – воно й нині пульсує в його віршах.

         Ніяким вогням, ніяким буревіям не згасити його вогненного слова, бо щось «мав від діда Тараса, щось мав від прадіда Сковороди, і не продав ні совісті, ні честі», - так завершили учасники Свято поезії.